65. Основні напрямки розвитку кономічної теорії в 20ст і її еволюції.
Сучасна західна ек-на теорія хар-ся неоднорідні-стю, наявністю багатьох напрямків, шкіл, течій. Така різноманітність є наслідком розбіжностей у визначенні предмета досл-ня й теоретичного трактування ек-них явищ, методу вивчення, з'я-сування основних способів впливу на соц-но-ек-ні процеси та ролі держави у їх здійсненні. У сучасній ек-ній теорії видокремлюють 3 основні напрямки: неокласичний, кейнсіанство та інституціонально-соц-ий.
Основа неокласичного напрямку - принцип нев-тручання держави в ек-ку. Прихильники цього на-прямку вважають, що вільна ринкова ек-ка («дос-коналий» ринок) без будь-якого зовнішнього втручання досягає ефективної алокації ресурсів. Можливість вільного вступу в обмінні відносини забезпечує досягнення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існуючих у кожний конкретний момент цін величина попиту на кож-ний із створюваних в ек-ці товарів = величині йо-го пропозиції. Ця рівновага хар-ся тим, що жоден з агентів уже не може виграти в рез-ті нових об-мінних операцій (на конкурентному ринку в пов-ній мірі реалізується потенціал відносин вільного обміну і кінцева ринкова рівновага є ефективною) Втручання ж держави у відносини, що формують-ся на засаді вільної ринкової взаємодії ек-них су-б'єктів, може спричинити порушення рівноваги, зниження ек-ної ефективності. Тому неокласики виступають за свободу приватного під-тва, рин-кових сил. Об'єктом досл-ня - ринок, ринкова ек-ка (її статична модель, яка розглядається на рівні взаємодії окремих спож-чів та фірм. У нео-класичній моделі передбачається, що індивіди поводять себе раціонально і прагнуть максимі-зації власного добробуту, а метою фірм є мак-симізація прибутку, причому і фірми, і індивіди можуть без будь-яких перешкод вступати 1-н з 1-м у різні ек-ні відносини. Фундаментальною ос-новою неокласичного напрямку є теорія гранич-ної кор-сті та граничної прод-сті, їхніми авторами створено солідний математичний інструментарій, який з успіхом використовується для к-ного ана-лізу ек-них явищ. У цей же час зароджується інституціоналізм, прихильники якого в основу досл-ня беруть позаек-ні фактори.
66. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
До 30их років 20ст панувала думка що за допомогою вільного цінутвореня економіка автоматично прямує до рівноваги (попит = пропозиції) але згодом ця теорія вичерпала себе, яскравим прикладом цього був циклічний характер розвитку капіталістичної економіки. На рубежі 20ст монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства, вільне переливання капіталу та робочої сили, вирівнювання витрат виробнитва, цін та норми прибутку стають тепер неможливими. Економічна криза 1929-33рр продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів.
Перші кроки були зроблені у США у “новому курсі” Рузвельта. На перших порах втручання в економічне життя пояснювалося практичними міркуваням без відповідної теоретичної бази. У 1936 англ економіст Кейнс видав книгу “Загальна теорія зайнятості, процента, грошей”, цим самим створивши теоретичну базу нового напряму котрий обгрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на мікрорівні та необхідності державного втручання в економічні процеси.
67.Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
(1883-1946)-англ.ек-ст, держ. і політичний діяч. Гол.праця - “Загальна теорія вартості, процента і грошей” (1936) - книгу сприйняли у колі великої буржуазії і назв. “біблією кейнсіанства”.
Кризи 1929-1933рр. змінює погляди Кейнса, він пориває зідеями фритредерства, вв., що доба вільної конкуренції вичерпала свої можливості.
Він чітко сформулював новий напрям ек. теорії дер-го регуклювання ек-ки. Оперував величинами, що визначають рівень та темпи зростання нац.доходу- споживання, нагромадження,заощадження, інвестиції, зайнятість. Він заклав основи макроекономічному напрямку ек-ки.
Кейнс вважав, що проблеми розви-го кап. сус-ва, слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів, а у сфері попиту. Кейнс поставив під сумнів існування за умов монополістичного кап-му вільного руху цін у напрямку зниження (досвід показав, що ціни залишаються незмінними навіть заумов зниження зарплати та спаду вир-ва.
Він показав неможливість постійного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій. Є ета, нижче якої суб”єкти не передадуть свої заощадження у позичку, а триматимуть їх у вигляді ліквідних засобів з метою страхування себе у разі ускладнень.
Отже він намагався показати, що мех-зм автоматичного зрівнювання попиту та пропозиції, що на ньому грунтується неокласична теорія є утопією.
За К. витрати на споживання зростають мірою збільшення доходу, що є у розпорядженні сус-ва. Але зі зростанням доходу зменшується показник граничної схильності до споживання, а відтак зменшується і частка споживання в доході. Це пов”язано з тим, що частина НД заощаджується. Причину цього К. бачив в схильності людини споживати менше в міру збільшення її доходу - “основний психологічний закон сус-ва”.
Умова досягнення рівноважного стану ек-ки за К. полягає щоб вакуум між рівнем доходу і споживанням заповнювався збільшенням інвестиційних витрат
К. виділив 3 мотиви зберігати гроші готівкою;
- трансакційний мотив (бажання мати готівку для нгепередбачених платежів) ;
- мотив перестороги;
- спекулятивний мотив.
За К. зменшення зарплати не здатні зменшити безрбіття.
Теорія попиту на гроші у К. - теорія “ переваги ліквідності “. Ліквідність за К. - це можливість ати за одиницую часу за макс. ціною будь-яке майно.
Значення теорії К.;
- висуває на перший план проблеми реалізіції (неефективного попиту), що започаткувало розвиток динамічної теорії циклу.
- теорія НД та мультиплікатора увійшли в післякеййстанські теорії ек. зростання;
- поєднав ек. теорію та ек. політику.
68. Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
У США ідеї Кейнса розвивали ще у 30-ті рр. його американські послідовники і передовсім економісти Гарвардського університету Е.Хансен та С. Харріс. Елвін Хансен (1887—1976) вів у Гарвардському університеті спеціальний семінар, який відвідували визначні урядові чиновники та бізнесмени. Цей семінар відіграв важливу роль у поширенні кейнсіанських ідей у США.
Характерною рисою економічних теорій післякейнсіанського періоду є те, що у поясненні найважливіших економічних проблем чільне місце надається інвестиціям.
Неокейнсіанські теоретики циклу доповнили концепцію мультиплікатора так званою концепцією акселератора, який характеризує зворотний зв'язок між національним доходом і інвестиціями. Велике значення у неокейнсіанській теорії циклу має поділ капіталовкладень на автономні та похідні. Похідні інвестиції — це такі, що зв'язані з розширенням споживання внаслідок зростання національного доходу.
Неокейнсіанці стверджують, що за сучасних умов цілком можливо обмежувати розмах циклічних коливань, стримуючи зростання виробництва у фазі піднесення та стимулюючи його у фазі рецесії. Органом, здатним це зробити, є держава, що має у своєму розпорядженні багато важелів для заохочення приватних інвестицій напередодні спаду або послаблення інвестиційної діяльності у період «перегрівання» економіки.
69 Поширення кейнсіанства і його особливості в різних країнах.
Кейнсіанство зайняло провідне місце в політекономії в багатьох країнах розвинутого капіталізму, особливо у США та Англії, і тривалий час зберігало свої позиції. Послідовники Кейнса висунули три проблеми, які мають відносно самостійний характер: проблему динамічної рівноваги, проблему тривалих відхилень від стану динамічної рівноваги та проблему короткотривалих відхилень, або циклічних коливань. Теорії, що виникли як результат дальшого розвитку теорії Кейнса, називають неокейнсіанством. к
У США ідеї Кейнса розвивали ще у 30-ті рр. його американські послідовники і передовсім економісти Гарвардського університету Е.Хансен та С. Харріс.
Під час економічної кризи 30-х рр. Швеція, як і більшість країн світу, опинилася на межі фінансового краху. Витрати на інвестиції почали скорочуватись і згодом зовсім зникли. Рестриктивна грошова політика (обмеження грошових емісій, скорочення кількості грошей в обігу) знизила купівельну спроможність населення і сприяла зростанню безробіття.
Проте криза в Швеції була менш тривалою, ніж в інших країнах, оскільки структурна перебудова національної економіки на той час уже розпочалася. Нові перспективні галузі промисловості з використанням новітніх технологій забезпечили Швеції швидке нарощування економічного потенціалу, і через два роки країна перейшла до експансіоністської політики. 1932 р. на виборах до парламенту перемогли соціал-демократи завдяки дуже вдалій програмі економічного відродження. Іншим прикладом поширення ідей кейнсіанства є програмування капіталістичної економіки, індикативне планування, що набуло розвитку у Франції, де після другої світової війни державне регулювання економіки здійснювалося в широких масштабах.
Французьку концепцію індикативного планування опрацював Франсуа Перру. Концепція Перру справила значний вплив на практичну реалізацію програмування економіки Франції. 1947 р. було прийнято перший п'ятирічний план. Така практика тривала й у наступні роки.